***

Від храму мого серця

зосталась стіна плачу…

Прийму, як покуту, руїну,

не нарікаючи:

за купол стала тепер височінь,

за свічник – сонця повна кульбабка.

Тільки б молитися…

Боже!

Хоч би й без слів, але вічно…

2010